Якось підруга поділилася зі мною одним секретом. Каже: “Я вже кілька років роблю тільки так — і більше нічого не треба.” Я спробувала. І тепер розумію, про що вона говорила.
Це дріжджове тісто, яке не вимагає ні танців навколо нього, ні точного годинника. Замісила — поклала в холодильник — і воно там спокійно чекає тебе до трьох-чотирьох днів. Захотіла пиріжків увечері? Тісто вже готове. Вранці? Теж. Воно нікуди не дінеться.
Інгредієнти на велику порцію
- Молоко — 1 л
- Пшеничне борошно — 1200–1300 г
- Цукор — 4 ст. л.
- Сіль — 1 ч. л.
- Рослинна олія — 6 ст. л.
- Свіжі дріжджі — 44 г (або сухі — 22 г)
На одну порцію
- Молоко — 500 мл
- Борошно — 600–650 г
- Цукор — 2 ст. л.
- Сіль — ½ ч. л.
- Рослинна олія — 3 ст. л.
- Свіжі дріжджі — 22 г (або сухі — 11 г)
Як замішую
Молоко беру кімнатної температури — це важливо. Виливаю в миску, додаю цукор і дріжджі. Свіжих дріжджів не боюся — вони дають те саме живе тісто з ароматом, який одразу нагадує бабусину кухню. Залишаю на чверть години. Якщо пішла піна — все вдалося, дріжджі живі й працюють.
Потім сіль, олія, перемішую добре. І починаю підсипати борошно — не все одразу, а частинами. Спочатку ложкою, потім руками. Долоні змащую олією — так набагато зручніше, і тісто не рветься.
Готове тісто має бути м’яким, трохи липким. Якщо перестаратися з борошном — пиріжки вийдуть щільними, а не пухкими.
Ділю на дві частини, кожну — в пакет. Зав’язую і в холодильник.
Що відбувається далі
Вже через годину тісто підходить прямо в холодильнику й цілком готове до роботи. Через дві — ще краще. Воно стає пружним, добре тягнеться і зовсім не рветься під руками.
Якщо використала не все — решту можна заморозити. Розморозила, дала трохи постояти при кімнатній температурі — і далі все як зазвичай. Ні смак, ні структура не страждають.
Чому саме це тісто — для смаження
Для духовки я іноді беру інше. Але коли смажу на сковороді — тільки це. Пиріжки виходять з рум’яною скоринкою і таким повітряним тістом всередині, що навіть соромно говорити, скільки їх з’їдаєш за один раз.
З картоплею, з капустою, з яблуками — будь-яка начинка в ньому сидить чудово. Тісто не розмокає, не розповзається, тримає форму і при цьому залишається м’яким навіть на наступний день.
Рецепт давно прижився в моїй кухні. І якщо ви ще шукаєте “те саме” тісто для пиріжків — мабуть, це воно.
